Твайлайт Спаркл Сын ЛуныКрасиво на белорусском!

На русском внизу

Зрозумій моменти,
Розповідь легенди.
Що одна ромала,
У луни благала
До самої зорі.
Плачучи просила,
З циганом, що милий
Повінчати її.

«Буде наречений,»
Луна каже,
«Та натомість хочу
Твого сина.
Первістка – дитину,
Що йому народиш
Віддаси ти мені.»
Жертвує хто сином
За любов не сплину,
Той забуде ті дні.

«Бажаєш бути ти матір’ю
Та не знайдеш любов
Бо ти срібна луна,
Тим не станеш ти жінкою,
То навіщо тобі це маленьке дитя.
А..а..а
Сіроокий син луни.»

І від батька, котрим став той циган
Мати народила свого сина
Білий наче глина,
З сірими очима
Альбінос – син луни.
«На мене не схожий!
Це дитя не може
Бути сином мені!»

«Бажаєш бути ти матір’ю
Та не знайдеш любов
Бо ти срібна луна,
Тим не станеш ти жінкою,
То навіщо тобі це маленьке дитя.
А..а..а
Сіроокий син луни.»

Циган, що побачив в цьому зраду,
Вирішив ножем дати їй раду.
«Від кого дитина?
Ти мене зганьбила!
Я помщуся тобі!»
Після її вбивства
Залишив дитину
На далекій горі.

«Бажаєш бути ти матір’ю
Та не знайдеш любов
Бо ти срібна луна,
Тим не станеш ти жінкою,
То навіщо тобі це маленьке дитя.
А..а..а
Сіроокий син луни.»

І коли ночами луна повна,
То луни дитина рада сповна,
Коли син ридає
Луна убуває,
Колихати дитя.
Коли син ридає
Луна убуває,
Колихати дитя.

По рассказам деда,
Есть одна легенда,
О шальной цыганке,
Что луну молила,
До рассвета средь гор.

О любви цыгана,
О прекрасной свадьбе,
О семье с давних пор,

«Это в моей власти
Дева, страсти — отвечала Луна
Но для счастья,
Ты отдать должна мне,
То дитя что будет,
Первенцем у тебя.

Это твоя жертва,
Для любви цыгана,
И мечта для меня.

О, Луна, в звездном небе,
Ищешь тщетно любовь,
Хочешь матерью стать.
Расскажи мне, поведай,
Для чего? Для чего?
Тебе это дитя.
А-а-а-а-а
Это же сын Луны…

Смуглому цыгану в ночь смутную,
Родила цыганка сына в бурю.
Малыша с глазами лунными, большими,
Маленький альбинос.
С кожей цвета снега,
И порывом ветра,
Счастье их унеслось.

О, Луна, в звездном небе,
Ищешь тщетно любовь,
Хочешь матерью стать.
Расскажи мне, поведай,
Для чего? Для чего?
Тебе это дитя.
А-а-а-а-а
Это же сын Луны…

»Он не сын цыгана!"
Воскликнул он.
И смертельно ранил,
Жену клинком.
Ранил прямо в сердце,
И закрылась дверца,
В жизни цыганки шальной.
Взял дитя он в руки,
И понес на муки,
В лес под темной горой.

О, Луна, в звездном небе,
Ищешь тщетно любовь,
Хочешь матерью стать.
Расскажи мне, поведай,
Для чего? Для чего?
Тебе это дитя.
А-а-а-а-а
Это же сын Луны…

По ночам младенец тихо плачет,
А во тьме Луна сына прячет.
В тени колыбели,
Чтобы птицы пели,
Над его головой.
А когда смеется,
Лунный свет прольется, над огромной землей!